Комплект з 10 книг Ольги Кобилянської (Царівна + Аристократка + В неділю рано зілля копала + Мої лілії та ін)

Царівна

Ольга Кобилянська (1863–1942) — відома українська письменниця демократичного напряму. Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, на громадське життя.

Цій проблемі й присвячено повість письменниці «Царівна» (1895), про яку свого часу Леся Українка писала: «Краса цієї повісті не так в її ідеях, як у глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки. Читаючи історію думки Наталчиної, я немов бачила перед собою історію цілого нещасливого нашого інтелігентного жіноцтва».

Аристократка

В оповіданні «Аристократка» українська модерністська письменниця Ольга Кобилянська (1863–1942) продовжила розповідати про життя інтелігенції. «Видиво» — алегоричні замальовки, «Людина з народу», Impromtu phantasie та «Поети» — короткі фантазії. Новелу «Природа» високо цінував Іван Франко. В нарисі «Жебрачка» увага оповідача-митця зосереджена на передачі емоцій, викликаних красою природи. Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська подала в новелах «Банк рустикальний», «У св. Івана», «Час», «Некультурна», «На полях». «Мати Божа» — це наче найвище євангельське втілення скорбної матері. 

В неділю рано зілля копала

Повість Ольги Кобилянської (1863—1942) «В неділю рано зілля копала» -- один з кращих творів видатної української письменниці. Вона створена за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Однак авторка збагатила її новими деталями, які дають змогу глибше проникнути у внутрішній світ героїв.

Тож трагічна історія кохання хлопця до двох дівчат, яке робить нещасними всіх, набула глибшого, філософського звучання й узагальнення. Письменниця спонукає читачів до роздумів про долю людини, про її відповідальність за свої вчинки, про їхній вплив не тільки на власне життя, а й близьких.

Любов до рідної землі

У новелах та оповіданнях, створених упродовж 1914–1931 рр., авторка звертається до теми Першої світової війни. У центрі творів — переважно образи буковинських селян, для яких війна стала великою катастрофою, зруйнувала їхні долі. За назву видання обрано «Любов до рідної землі» — це заголовок малознаного твору, в якому письменниця розповідає історію буковинської матері, що віднаходить сина-вояка в чужих краях і домагається того, щоб, хоч і мертвого, повернути його додому. 

За ситуаціями

В останньому своєму великому феміністичному творі Ольга Кобилянська (1863–1942), українська модерністська письменниця, малює поетичний образ молодої піаністки, для якої мистецтво є захистом у життєвій боротьбі. Мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні, яка зазнала приниження, а фортепіано стає товаришем. Ця повість бере свій початок у жанрі чарівної казки та притчі. Двоїстість світу, у якому живе химерно хаотична героїня, одночасна її належність до світу філістерської реальності й до світу вимріяного та казкового є ситуацією, що постійно підштовхує героїню до нових акцій. І хоч внутрішньо героїня не дала себе перемогти навіть після гіпнотизування, зовнішньо вона виявилася іграшкою в руках зловмисника, дії якого спровокувала ризикованою несамовитою вдачею

Доля чи воля

У повісті «Доля чи воля» двадцятирічна авторка порушує актуальні для свого часу проблеми жіночої емансипації, зокрема показує успішну спробу своєї героїні Ядвіги Клейн вийти поза рамки усталених у міщанському середовищі пріоритетів — діти, кухня, церква. Ядвіга не лише самостійно здобуває медичну освіту в університеті, а й реалізує себе в суспільстві як повноцінна особистість і жінка — ставши авторитетною лікаркою, бере на виховання дівчинку-сироту. 

Гортенза та інші повісті

У творах, які увійшли до збірки, письменниця порушує проблеми жіночої емансипації. Так, героїня повісті «Гортенза» перебуває в пошуку чоловічого ідеалу й таки знаходить своє щастя. Для сироти Агнеси з повісті «Картина з життя Буковини» знайомство з чоловіком стає порятунком від нестерпних умов у родині її опікунів, проте згодом вона зазнає краху. У повісті «Вона вийшла заміж» авторка розкриває характер жінки у момент її вибору між власними ідеалами й сімʼєю. Цей твір став етапним у творчій долі  письменниці. 

Мої лілії

У творах, створених упродовж 1900–1912 рр., авторка зачіпає проблеми, пов'язані з «жіночим питанням», вихованням молодого покоління українців. Так, в автобіографічному оповіданні «Доля» наведені епізоди особистого життя письменниці, входження її в літературу. Низка творів, зокрема й «Мої лілії», свідчать про вписаність  О. Кобилянської в контекст модерністських віянь того періоду. До видання також увійшли малознані широкому читацькому загалу поезії в прозі та новела «Пан чародійник».

Людина

Ця книжка містить дві повісті, що мали для письменниці непересічне значення. Саме «Людина» відкрила їй шлях до української літератури, бо вперше була написана українською мовою. І водночас, за словами авторки, принесла багато «мук творчості» — чотири рази перероблювалася.

Тим часом «За ситуаціями» писалася «з такою силою чуття, що викінчуючи її, я цілий вечір плакала», згадувала Ольга Кобилянська.

Єднає повісті доля головних героїнь — така різна й однаково складна, які прагнуть жити за своїми ідеалами, та їм несила подолати опір світу, якому вони протистоять.

Земля

Повість «Земля» — вершина реалізму письменниці. Цей твір, завдяки своїй великій життєвій правді й високій художності, став одним з найвідоміших в українській літературі. 

Усім своїм єством пов’язаний із землею герой повісті Івоніка Федорчук. Він шанує й береже землю, тяжко працює на ній усе своє життя, плекаючи надію, що вона принесе щастя його синам. Але боротьба за землю, яка роками точилася в його родині, зруйнувала душі рідних людей, призвела до трагедії, до братовбивства. Із втратою сина втрачає Івоніка свої мрії та сподівання, свою віру в землю.