Комплект з 5 книг Джорджа Орвелла (Нехай квітне аспідистра + У злиднях Парижа і Лондона + Бірманські дні ін)

Нехай квітне аспідистра

Про конфлікт між особистістю та суспільством розмірковує Джордж Орвелл (1903—1950) у романі «Нехай квітне аспідистра» (1936). Роман частково автобіографічний, автор спирався на свій досвід роботи в лондонській букіністичній крамниці.

Герой книги Гордон Комсток — представник зубожілої буржуазної родини, яка покладає на хлопця забагато надій, що призводить до підліткового бунту проти нав’язаних суспільних норм. Гордон вважає себе поетом, який прагне звільнитися від влади грошей, але ідеалістичне сприйняття світу і небажання бути «респектабельним» доводить його до соціального відчуження. Замість свободи від грошей Гордон набуває хворобливу залежність від них, вважає гроші мірилом людських стосунків. Зазнавши краху в творчості та в особистому житті, Гордон Комсток опиняється «на дні». Але, як і ненависна йому аспідистра — символ буржуазної респектабельності, рослина, витривала до несприятливих умов, — він ще здатен «відродитися» і врешті погоджується бути «звичайним», знайшовши новий сенс життя.

У злиднях Парижа і Лондона 

Орвелл зростав у аристократичній, але бідній сім’ї, і після закінчення навчання виїхав з Англії до її східних колоній, де служив у поліції. Розчарувавшись в системі, пішов у відставку, жив у Лондоні, потім у Парижі, де заробляв миттям посуду, набирався досвіду й вражень, що пізніше наповнять його романи й есе. За його словами, він «покутував колоніальний гріх»: «Я свідомо бажав стати на місце тих, кого вільно або невільно принижував п’ять років, хотів стати жертвою і невдахою. Думка про життєвий добробут, навіть найскромніший, була мені тоді огидна».
Повість «У злиднях Парижа і Лондона» автобіографічна, автор мав на меті привернути увагу суспільства до бідності, що існує у таких заможних містах. Повість була видана 1933 року. Це перший великий твір письменника і він тут вперше використав псевдонімом «Джордж Орвелл».

Бірманські дні

Роман «Бірманські дні» був опублікований 1934 року. Автор описує своє життя на службі в колоніях Британської імперії, використовує реальні події у вигаданій історії. Дія роману відбувається у 1920-х роках в імперській Бірмі, у вигаданому місті. Герої роману — англійці-колоністи, які ставлять себе вище за аборигенів, але займаються дрібними чварами і місцеві жителі, що на вигляд європеїзувалися, але всередині залишилися «таємничим сходом», недоступним розумінню британців. У центрі твору — трагічна доля англійця, який втратив віру в Імперію. 

Вшанування Каталонії

Книга «Вшанування Каталонії», написана Джорджем Орвеллом (1903 — 1950) з власного досвіду участі в громадянській війні в Іспанії на боці республіканців, — одна з найправдивіших розповідей про ту війну. Наприкінці 1936 року Джордж Орвелл вирушив до Іспанії як кореспондент «BBC» і газети «Observer». У складі ополчення лівої Робітничої партії марксистського об’єднання (ПОУМ) він кілька місяців воював на фронті проти франкістів. Навесні 1937-го, в Барселоні, куди приїхала його дружина Елін, Орвелл потрапив у протистояння між комуністами й анархо-синдикалістською Національною конфедерацією праці, разом із ПОУМ став на бік анархістів. Після закінчення сутичок іспанські комуністи звинуватили в усьому ПОУМ, заборонили її та почали репресії. Орвелл з дружиною самі ледве не стали жертвами таємних розправ агентів НКВС. Джордж був поранений у горло і втратив голос на цілий рік.

Дорогою до Віґан-Пірсу

Подорожі Джорджа Орвелла (1903—1950) шахтарськими містечками північної частини Англії описані у творі «Дорогою до Віґан-Пірсу» (1937). У Віґані Орвелл відвідав безліч будинків, в яких жили робітники, зробив докладні записи про житлові умови та заробітну плату. Він спустився у вугільну шахту Брін-Холл, читав звіти про умови праці на шахтах і медичні документи робітників. Ці нотатки увійшли в першу частину книги як своєрідні соціологічні дослідження умов життя і праці робітничого класу промислових міст у період між Першою і Другою світовими війнами. Але Орвелл не просто подає сухі факти і цифри, а описує роботу в шахті, шахтарів, помешкання бідноти настільки детально і образно, що читачу може здатися, ніби він сам побував там разом з автором.
Друга частина книги — це есе про еволюцію політичної свідомості самого автора в середовищі середнього класу. «Я народився у суспільстві, яке можна вважати низами верхівки середнього класу», — іронізував він про своє соціальне становище.