Комплект з 6 книг Говард Філіпса (Тінь над Інсмутом + Поклик Ктулху + Сни в оселі відьми + Крилата смерть ін)

Тінь над Інсмутом

Головний герой повісті «Тінь над Інсмутом» (1931), подорожуючи, почув про маленьке містечко, зусібіч оточене болотами й овіяне недобрими плітками. Раніше Інсмут був процвітаючим морським портом, але з часом, через епідемію 1846 року, яка забрала життя більшості його населення, занепав. Цього містечка та його незвичайних мешканців цуралися, що й привернуло увагу до нього героя. Але він зовсім не чекав на те, що там побачив. Потрапити в Інсмут було неважко, а от вибратися звідти... Моторошна атмосфера таємничого міста, дивні люди, вигадки п’яного стариганя, уривки слів, погоня — і читач нервово завмирає в очікуванні жахів... 

Поклик Ктулху

На основі арабського окультизму й езотерики Г. Ф. Лавкрафт вигадав жахливих чудовиськ і демонів, створивши свою власну демонологію, склав ієрархію монстрів, старіших за людство, які лише чекають свого часу на землі — коли вони правитимуть людьми і зло пануватиме в світі. І твори Лавкрафта — передвістя їх повернення. Найвідоміша повість про найжахливіше лавкрафтівське страхіття — «Поклик Ктулху» (1928). У ній розповідається про величезне морське чудовисько із довжелезними щупальцями — втілення вселенської гидоти, скуте у бездонній чорній прірві підводного міста Р’льєг у Тихому океані. Та колись воно прокинеться і вийде на поверхню...

Сни в оселі відьми

«Сни в оселі відьми» — оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1932 року. Волтер Джилмен — талановитий фізик, який до того ж чудово знався на фольклорі. Навчаючись в Архемському університеті, він намагався поєднати точні науки з міфами, щоб визначити зв’язок відомих і невідомих просторів. Йдучи своїм науковим шляхом, він вивчив безліч заборонених книжок, серед яких і жахливий «Некрономікон». Але й цього йому видалося замало — Джилмен вирішив оселитися у старовинному будинку, де, за легендами, досі витає дух відьми Кезії Мейсон, яка вміла переміщатися за межі відомого світового простору, що вона й зробила в ніч перед своєю стратою...

Крилата смерть

«Крилата смерть» — оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1933 р. у співавторстві з Гейзелом Гілдом, являє собою щоденник вбивці — вченого, який задумав підступну помсту — вбивство свого колеги Генрі Мура, та так, щоб самому залишитися безкарним. Місце дії — Південна Африка — є дуже колоритним: невідома науці фауна, недоступні місця, де не ступала нога білої людини, загадкові смертельні хвороби, страшні повір’я місцевого населення. Саме враховуючи такі обставини, Томас Слоунвайт і вирішив скористатися неймовірно витонченим способом помсти — за допомогою отруйної мухи... Однак за свої вчинки треба відповідати, і на нього чекає не менш витончене покарання за скоєний злочин...

Жах у музеї

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лавкрафт (1890—1937), який працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики, був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 1920—1930-х рр. За життя він не опублікував жодної книжки, проте після своєї смерті зажив великої слави серед широкого читацького загалу. Художник Стівен Джонс відвідує музей Джорджа Роджерса. Там представлені картини кошмарних сновидінь, далеких планет та опудала якихось міфічних створінь. Але Роджерс запевняє, що все це — справжнє, що він проник в інші світи, де живуть незвідані істоти. А найголовніше — у нього є Ран-Тегот, який потребує жертвоприношення. Він навіть показує Джонсові фотографію цього створіння. Але попри все художник налаштований дуже скептично. І тоді Роджерс пропонує йому провести ніч у музеї, щоб самому в усьому переконатися.

На стрімчаках божевілля

Фантастична повість «На стрімчаках божевілля» була написана 1931 р. і вперше видана частинами упродовж лютого-квітня 1936 р. в журналі «Astounding Stories». Оповідь ведеться від імені геолога Даєра, який брав участь у полярній експедиції. У своїх щоденникових записах він розповідає про те, що серед безкраїх льодів Антарктики можна знайти не лише дику холоднечу. Там є дуже древнє місто, яке існувало іще до появи людей. Ті, хто його збудував, називалися Старійшинами й володіли унікальними знаннями. Однак місто давно спустіло, та чи всі загинули? Які таємниці зберігають льоди Антарктики і хто ховається за їхньою товщею? Які істоти не повинні пробудитися? Бо якщо таке раптом станеться, це означатиме кінець усталеній світобудові..